Андрій Акіменко: «Навіть не мріяв, що колись захищатиму честь країни у складі збірної»

Вже 10 січня збірна України з гандболу вперше за 10 років стартує на чемпіонаті Європи.  Одним з її провідних гравців є капітан запорізького ZTR, учасник Select Sport Team, Андрій Акіменко. Ми поспілкувалися з правим крайнім про головні віхи його кар'єри, виступи за збірну, конкуренцію, важливість правильно підібраного екіпірування і протистояння з «Мотором».

Досьє

Андрій Акіменко народився 12 червня 1994 року у Запоріжжі.

З 2013 року виступає за ZTR (Запоріжжя). В чемпіонаті України зіграв 148 матчів і закинув 657 м'ячів, в Кубку України – 16/69, в Суперкубку України – 4/7, в єврокубках – 21/74, в Балтійській лізі – 39/193. З 2015 року є гравцем національної збірної України. За головну команду країни провів 25 офіційних матчів і закинув 71 м'яч. Усі дані наведено станом на початок сезону 2019/20.

Володар Кубка України 2014 року, шестиразовий срібний призер чемпіонату України.

- Як у ваше життя прийшов гандбол?
- Гандбол з'явився в моєму житті ще в школі. Тренери зі СДЮШОР прийшли на урок і поцікавилися у кого є бажання грати в гандбол. Я відразу погодився. Оскільки я шульга, тренер відразу мене запримітив і забрав в ZTR. Це було в 5 класі.

- Яким був ваш шлях до основної команди?
- Спочатку я виступав за другу команду, яка грала у Вищій лізі. Поступово почали підпускати до тренувань з основою. Потім запропонували контракт з першою командою і мене заявили під кінець сезону.

- Вас почали залучати до матчів основи в сезоні 2012/13, а в домашній грі з «Політехом» ви закинули свій перший м'яч за ZTR. Пам'ятаєте його?
- Так, я пам'ятаю цю гру. Дуже переживав, бо це був дебют, і я хотів себе показати. Мене випустили хвилин на 10. Загалом все вийшло.

Але мені більше запам'ятався переможний матч з «Мотором» (28:25 - прим. авт.). Нас тоді на правому краю було троє. Один наш правий крайній захворів, а у другого не пішла гра і випустили мене. Я вперше зіграв проти такого сильного суперника і вважаю саме цей матч повноцінним дебютом. І ось після цього все пішло-поїхало.

- У сезоні 2013/14 ZTR очолював перший не запорізький тренер - литовець Артурас Юшкенас. Той сезон видався дуже невдалим. Кажуть, що гравці «плавили» тренера. Проллєте світло на ці події?
- Так, сезон тоді не задався, адже ми стали лише бронзовими призерами, але такого, щоб «зливати» тренера не було. У команди було багато розбіжностей з Артурасом, оскільки він бачив гандбол по-своєму. З ним було не просто, щось здавалося незвичайним і в новизну, але він вніс свою лепту в команду.

- Що саме він привніс нового?
- Він литовець і мав інше бачення гандболу. Артурас намагався нам прищепити його, але щось не вийшло. Ті ж збори і тренування у нього були інші. Багато хто з команди такого не робив, адже раніше всі тренери були з України. На зборах ми звикли більше уваги приділяти фізичній підготовці. А при Юшкенасі було якось менше таких навантажень, але тим не менш протягом сезону у нас була хороша фізична форма.

- У тому сезоні в Кубку Виклику за вихід в півфінал ви боролися зі «Савехофом», але шведи відмовилися їхати в Україну через нестабільну політичну обстановку. ЗТР програв в одноматчевому протистоянні. Чи могли розраховувати на більше або всі обставини тоді були проти вас?
- Небагато пам'ятаю з того матчу, але якби був матч-відповідь, то ми б пройшли шведів. Ми тоді самі програли, але могли розраховувати на перемогу.

- Не зважаючи на всі складнощі, в кінці сезону під керівництвом Олександра Рєзанова вдалося виграти Кубок України. Яким згадується той фінал?
- Особисто для мене фінал був провальним. Я тоді погано відіграв і мало чим допоміг команді. Але найголовніше, що ми перемогли, емоції були непередавані.

- Після того команду очолив Віталій Нат, з яким ви пропрацювали 5 років. Як оціните цей період для команди?
- Ці 5 років були непростими, адже траплялися злети і падіння, хороше і погане. Спочатку я не вірив, що сам Нат буде тренером ZTR. У дитинстві я тільки дивився на нього з трибун, а тут він уже наш тренер. У команді знали, що він був висококласним гравцем і зможе навчити нас чомусь новому, але у Віталія Євгеновича не було тренерського досвіду, і тим не менше це не завадило йому багато чому нас навчити. Але з кожним роком в тренувальному процесі не з'являлося нічого нового і це переросло в рутину. Як мені здавалося, нам стало важче грати, і ми перестали рости. Але все одно ми йому вдячні за все, адже він багато чому нас навчив.

- З 2015 року ви стали гравцем національної збірної, причому за цей час пропустили тільки один матч. Самі сподівалися на таке?
- Якщо чесно, тоді я і подумати про це не міг. Єдине, розумів, що якщо потрапив до збірної, то я щось можу. Від самого розуміння того, що перебуваю в національній команді, хотілося працювати ще більше і доводити, що я не даремно ношу її футболку. А вже те, що в кожному матчі захищатиму честь країни – і не важливо, на лаві або на майданчику, про це і мріяти не міг.

- Зараз у збірній на вашій позиції також є Артем Козакевич і Юрій Кубатко. Як вдається витримувати конкуренцію?
- Здорова конкуренція – це завжди добре. Ти просто робиш свою справу, і той, хто робить її добре – той і грає. Артем Казакевич і Юрій Кубатко – гравці високого рівня, і це мене мотивує ще більше.

- Який найнеприємніший момент в кар'єрі? Пропущений вдома за 3 секунди до кінця вирішальний гол з іспанським «Гранольєрсом» в 3 кваліфікаційному раунді Кубка ЄГФ або якийсь інший?
- Так, найімовірніше це найбільш прикрий момент. Так буває, що ти перемагаєш, але за підсумком двораундового протистояння радіє команда суперника... Хоча, мені здається, будь-яка поразка в кар'єрі – це досада.

- Наскільки корисною для ZTR є участь в Балтійській лізі?
- Участь в Балтійській лізі для нас дуже важливо, оскільки в чемпіонаті України нам не вистачає ігор з хорошими суперниками. Тільки в таких матчах ти набираєшся потрібного досвіду, тому сподіваємося і далі виступати в цих змаганнях, ну і нарешті забрати кубок переможця.

- Чи є шанси зупинити «Мотор» хоч в якомусь турнірі?
- Шанси є завжди. Головне, що ми не здаємося і хочемо «зачепити» «Мотор». Сподіваємося, що в цьому сезоні нам це вдасться.

- Ви вже понад 7 сезонів провели в ZTR. Що вас тримає вдома? Були варіанти поїхати закордон?
- Особливих поки і не було, але у мене ще контракт із ZTR. Сподіваюся, що в найближчому майбутньому поїду закордон. Мені цього дуже хочеться.

- Наскільки важливо для гандболіста правильно підібрати екіпірування, наприклад, бандажі?
- У нас контактний і травмонебезпечний вид спорту, тому будь-який захист для гравця важливий. Найголовніше, щоб на майданчику тобі в ньому було комфортно. В асортименті Select Sport є багато різних бандажів, як для воротарів, так і для польових гравців, які дозволяють уникнути травм. Тому кожен повинен підбирати екіпірування в залежності від своїх потреб.

Я використовую лосини з подушками SELECT Compression shorts with pads 6421, які зменшують контакт твого тіла з паркетом при падінні і пом'якшують силу удару. Вони дуже зручні і допомагають на майданчику. Мені здається, що ці лосини «маст хев» для будь-якого гравця. Також граю в компресійних рукавах SELECT 6610 Compression sleeve, тому що вони вбирають піт і він не потрапляє на кисть, тому зчеплення з м'ячем краще.

- Чому ви використовуєте два рукави, а не один?
- Багато гравців одягають один рукав саме на кидкову руку, але мені комфортніше, коли їх два. Якось звичніше, коли обидві руки в рукавах. Пробував тренуватися з одним, але відчував себе некомфортно.

- Ваші долоні постійно контактують з мастикою. Вони після цього чимось відрізняються від рук звичайних людей?
- Ні, особливо нічим не відрізняються. Сама мастика ніяк не впливає на шкіру, але щоб її відмити ми користуємося спеціальним кремом і, можливо, тому шкіра наших рук трохи м'якше, ніж у інших людей.

- Що означають ваші татуювання?
- Вони нічого не означають. Мені це просто подобається.

- Хто для вас найнезручніший воротар?
- Найімовірніше, що Гена Комок. Не знаю чому. Виступали з ним в одному клубі і по грі добре один одного знаємо, але проти нього дуже незручно грати.

- Який успіх в своїй кар'єрі ви поки вважаєте головним?
- Напевно, потрапляння нашої збірної до фінальної частини чемпіонату Європи. Але сподіваюся, що головний успіх в кар'єрі ще попереду.

Андрій Гулій, пресслужба Select Sport Україна

П.с. Автор висловлює подяку Ігорю Грачову за допомогу зі статистикою